<p>Тануть гори й пасовища,<br />повертається червоне<br />в свою кузню сонце; гаснуть<br />всього світу шуми й дзвони.</p>
<p>Розпливаються дерева,<br />сад неначе в землю тоне,<br />і моя гора повільно<br />шпиль і крик свій затопляє.</p>
<p>Геть ідуть усі створіння<br />в забуття, все — …</p>
<p>Матінко люба, йду уві сні я<br />повз краєвиди темно-бузкові,<br />навколо мене — чорні вершини,<br />завжди я мушу долати гору;<br />ти на горі тій, та надаремно —<br />дійти до тебе ніяк не можу,<br />несила, рідна, тебе обняти —<br />іншу вершину весь …</p>
<p>Вечірній час — він заливає<br />своєю кров’ю гори.<br />Страждає хтось під цю годину,<br />якась втрачає, й горе<br />у цьому присмерку чиєсь<br />єдине щастя боре.</p>
<p>Якесь є серце, що вершину<br />скривавлює в цю пору.<br />Долина вже у тінях<br />і повниться спокоєм,…</p>