<p>Я відчуваю: тане моє серце,<br />неначе віск, у ніжному томлінні;<br />і кров моя вже на вино не схожа —<br />тече неквапно, мов густа олія;<br />і чую, що життя моє тікає<br />подібно до газелі — мовчки й ніжно.…</p>
<p>Вечірній час — він заливає<br />своєю кров’ю гори.<br />Страждає хтось під цю годину,<br />якась втрачає, й горе<br />у цьому присмерку чиєсь<br />єдине щастя боре.</p>
<p>Якесь є серце, що вершину<br />скривавлює в цю пору.<br />Долина вже у тінях<br />і повниться спокоєм,…</p>