Громадянська лірика — Сторінка 2

Моя голото, моя доле!
Чого на тебе завше грім,
Чого не квітне тобі поле
Із теплих водами дощів?..
Встаєш до …

На ріках вавілонських і я там сидів…
І. Франко

Скорботне серце моє, день і ніч ти болиш,
наче птиця жива, …

Із блакиті піль шляхи розляглись,
на боках у них зацвіли гречки…
Та рої бджолині ними не гудуть,
меду не несуть …

Тин із пожеж на захід упав,
сонце вдавив у степи…
там під житами козак умирав,
кров його в землю текла …

(Колоніальні настрої
в дореволюційній руській армії)

Лірична поема

Частина I.

Давно вже ніч свої пустелі
великі зорі висипа,
давно в …

Гарячим вітром прилетів
Од батька лист,
Що чорну кригу град звалив
Там серед нив;
Що скрізь поламані лежать
Сухі поля…

Чим далі, тим похмуріш мряки,
Тим небезпечніша дорога…
О, ніби Ніке з Самотраки
Твоя смертельна перемога:

З одірваною головою,
Безумна …

Добре ж було, добре
нашим батькам жити,
що не знали наші батьки
панщини робити.

А тепер в неділеньку
у всі …

Зібралися всі бурлаки
до рідної хати:
тут нам мило, тут нам любо
з журби заспівати!

Ти, царице Катерино,
що ти …

Ой з трьох кінців світа
вдарили вітри —
браму землі розчинили.
Із темного творчого лона
закуріли тумани,
сипнули квіти на …

Туга стінами стояла на могилах,
як тумани перед світом;
мати сивата там до сина говорила…
бо пололи разом жито:

«Чом, …

Од північних льодів,
од глибоких, мохнатих,
далеких снігів
ще й не битими шляхами,
а кривавими манівцями
по шляху нічної птиці…

Городами, селами
хтось утикав землю,
ніби паску шишками
на Великдень.
Земля бавиться між зорями,
грає гомоном, як барвами
веселка
або …

Твоїй памʼяті,
брате Самійле

На персах землі — ропа;
У важке небо зоряне з сонцем —
впира чолом.
Од пʼят …

Скільки бачили ганьби і чули образ ви,
Як казились навколо вас зрада і гріх,
Та камінням звучать кремезні ваші назви …

I.

Твоя, що майже смертна, тиша
Не впокорила й не лягла
Глухою тінню. Ні, скоріше —
Війнула помахом крила,

І …

Від бурі, від фйордів,
від хмурних смерекових борів,
Від скель непохитних,
що стали над ярістю хвиль,
Несуть вони силу, закуту …

В час невідомий, в час нежданий
Ти знов розімкнеш свій язик…
М. Філянський

I.

По зморі монгольського іга,
По трупній …