Київ

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Поза селом, поза селом повезено сіно — а десь моє серденятко вечеряти сіло. Ой вечеряй, серденятко, та бери потрошку — та подавай голосочок в вишневий садочок. Ти думаєш, дівчинонько, що в степу ночую — а я твої голосочки щовечора чую. А якби я, козаченьку, твій голос зачула — вилетіла б з віконечка, як сива зозуля. […]

Ой пряду, пряду, спатоньки хочу. Ой склоню я голівоньку на білую постілоньку, може, я засну. Аж свекруха йде, як змія гуде: «Сонливая-дрімливая, до роботи лінивая, невістко моя!» Ой пряду, пряду, спатоньки хочу. Ой склоню я голівоньку на білую постілоньку, може, я засну. Аж свекорко йде, як вітер гуде: «Сонливая-дрімливая, до роботи лінивая, невістко моя!» Ой […]

Ой чи воля, чи неволя — ой ніхто не знає мого горя. В мене горе не якеє — ой та в мене горе великеє! З горя ніженьки не ходять — ой та ручки ділечка не роблять. Ой піду ж я у садочок — ой та щипать-рвати ягідочок. Ой чи рвала, чи не рвала — ой […]

Тебе я згадую, твій образ впізнаю, —засмагла на виду, ти в блузочці блакитнійще за дитячих днів моїх в моїм краюпахучу борозну вела у спечнім квітні. Вино в таверні пив з брудного келишкатой, чий синок торкав грудей твоїх лілею,і з тою думкою, що мучила, важка,ти, зерно сіючи, спокійно йшла землею. У січні жала хліб, — твій […]

Хіба зберу тепер я сльози На перехрестях тих доріг, Куди твій син їх порозносив І де твій біль вогнем горів? Хіба в піску тепер сипкому Знайду знесилені сліди Тих, що верталися додому І не вернулися туди? Хіба вкладу в химерну пісню Твою скорботу мук і втрат? Словам у строфах стане тісно, Як і тобі за […]