На панщину гонять
Добре ж було, добре
нашим батькам жити,
що не знали наші батьки
панщини робити.
А тепер в неділеньку
у всі дзвони дзвонять, —
осаули з козаками
на панщину гонять.
Не одбуде син за батька,
а батько за сина, —
ой побила тепер же нас
лихая година!
Живуть люди з бідочкою,
гонять матір на лан жати
разом із дочкою.
Скоро прийшли до ланочку,
сіли обідати:
«Ой, обіде, обідочку,
гіркий наш обіде!»
Оглянуться назад себе —
аж економ їде;
не доїжджа до ланочку,
батіг розпускає.
«Ой чом же вас,
кат вашу мать,
по троє немає?» —
«Ой, як же нам, добродію,
по троє ходити —
одно старе, друге мале —
нікому робити».
Од неділі до неділі
гонять на роботу,
увесь тиждень на панщині,
шарварок в суботу…
А в неділю по обіді
зійшлися в громаду,
стали собі совітувать
великую раду:
«Ходім, браття, воюваться,
поможи нам, Боже,
Пресвятая Неділенька,
велика Госпоже!»
В понеділок ранесенько
гонять молотити;
ой, Боже наш милостивий,
не можем зробити!
Озимини по півтори,
а орнаути — копу,
треба її змолотити
та доброму хлопу.
Коментарів ще немає... Будьте першим!