<p>І. ВІДЧАЙ<br />Імла густіє вічна — не зможу я впізнати<br />місцину, де жбурнуло мене в солоні хвилі.<br />Цю негостинну землю обходять весни милі:<br />мене тут ніч укрила дбайливо, наче мати.<br />Скажений вітер трощить мій крик, як скло, на дрізки,<br />ридає …</p>