Ісход

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ — туди, де кров з любов’ю черленяться, де пристрастей i пропастей сувій… Я — ваш отець, тож будьте мені вірні! (які невірні рими в голові!), але коли до серця входять вірші — прекрасні, наче крила голубів, які тоді надії!.. З риторик і поетик академій […]

Кашельнула ти, я чую, І твій віддих наслухаю, Бо на те ж то я й ночую, Щоб чужого вкрасти раю. Щоби кожний мент дрижати Із любові, із страждання, Щоби знати, відчувати, Що в його ти посіданні Що ж, перечить я не стану, Вмієш добре катувати, Та як я тебе достану, Ах! – зумію наверстати.

Вже поїзд наближався до вокзалу, а я з вікна дивився в яр, і дикі три гори над ним згасало у світлі вже вечірніх чар. Гірські верхи і хмари швидколеті зліталися в блискучий ряд, неначе пелюстки десь на бенкеті, вітрами зірвані з троянд. А тіні хмар спускалися на мури гранітних гір, гранітних стін, похожі на вовняні […]

З плоті власної, клубочку,я сплела тебе в собі,мій клубочку холодненький,пригорнись до мене й спи. Спить куріпка в конюшині,тишу слухає вві сні:подих я затамувала,пригорнись до мене й спи! Бач, гойдається травинка,радість сповнює її,не пручайся, мій маленький, —пригорнись до мене й спи! Все я втратила, що мала,лячно спать тепер мені.Не впущу тебе, не бійся, —пригорнись до мене […]

Ой не було так нікому, як тим бідним мужикам: то ж то годять, то ж то роблять тим превражим панам. «Лягай, пане, лягай спати, та нічого не думай! Збираймося, славні хлопці, та махнемо за Дунай!» «Сідлай, соцький з отаманом, а все коні вороні, та й біжіте доганяйте славних хлопців молодих!» «Вернітеся, славні хлопці, будем же […]