А вечір пролітає, наче крижень, черкнувши місто синіми крильми. У непритомне полум’я наближень ми вже йдемо, покірніші, як ми. Це як гіпноз, як магія безодні, як струм жаги, що в голосі болів, коли вуста пекучі, аж холодні, уже не здатні вимовити слів.
Дніпро, старенький дебаркадер, левино-жовті береги лежать, на кігті похиливши зелену гриву шелюги. В пісок причалює пірога. Хтось варить юшку, дим і дим. Суха, порепана дорога повзе, як спраглий крокодил. В Дніпрі купається Купава. Мені ще рочків, може, три. А я чекаю пароплава із-за трипільської гори. Моє нечуване терпіння іще ніхто не переміг, бо за терпінням […]
Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, і курочка в них ряба, вона, мабуть, несе їм яєчка золоті. Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів. Хитаються патлашки уздовж всії стежини, і стомлений лелека спускається на хлів. Чиєсь дитя […]
Опис автора поки що відсутній.
