Половина саду цвіте

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Дощик, дощик капає дрібненько,я ж думала, я ж думала — запорожець, ненько. Коли б знала, коли б знала, відкіль виглядати —то б найняла, заставила стежку промітати. Аж він іде, аж він іде, ступає дрібненько —то ж то милий, то ж то любий, дивітеся, ненько! Дощик, дощик аж із стріхи капотить —розсердився мій миленький, аж ногами […]

Розвилась троянда,сповнена росою, —так у мене в грудяхмій синок зі мною. Пелюстки стуляє,щоб роса сховалась,бережеться вітру,щоб роса трималась. Ніч паде, й на світівід роси світліше,і любов’ю квіткапаленіє, дише. Це ж вона від щастястала мовчазлива,над усі трояндигарна й чарівлива. Розвилась троянда,сповнена росою, —так у мене в грудяхмій синок зі мною.

Ой прибудь, прибудь, хоч коня добудь, не лугами, берегами — гей, любилися та не побралися за лихими ворогами. «Ой я вороги стопчу під ноги, круту гору перескочу — гей, оддай, оддай мене, мати, заміж, за кого я сама схочу». Оддала ж мене матуся моя, за кого я не хотіла — гей, шумить-гуде дротяна нагайка коло […]

За печальні пісні Не кляніте мене, Бо ж і так у вогні Моє серце сумне. Кров од болю кипить, Мучить мука німа, Ні на мент, ні на мить Сну про щастя нема. Я не можу здолать В серці горя й жалю, Шум плачів і проклять Я думками ловлю. Я не можу знести Цей гидкий маскарад, […]

Там ллється кров, рвучи закови, Борці на шибениці йдуть. А ви спите, хоч там братове Вас, мучених найгірше, ждуть. Скажіть, за кого ж то померти Пішли вони в криваву хлань, Хто гідний там такої жертви, Таких нечуваних страждань?! Га, з вас про те ніхто й не знає, Що йдуть за тих на битви жар, Хто […]