Ой не світи, місяченьку, не світи нікому

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Од північних льодів, од глибоких, мохнатих, далеких снігів ще й не битими шляхами, а кривавими манівцями по шляху нічної птиці щось велике, необоре, мов сторуке люте горе, прошуміло по Вкраїні на незримій колісниці. Як шуміло, як летіло — сонце селами ясніло і травою-муравою по гаях, лугах весніло. Церкви божі в кришталеві дні погожі молоділи та […]

З вікна видніють із-під снігу дахи і з цегли в сажі виводи, з їх лине дим, неначе чорні птахи або мов гуки череди. В кімнаті душно, і в повітрі висне накурений тягучий чад, і хлопці, лежні, голосно навмисне говорять про масних дівчат. А я біля розпеченої груби схиляюся до ніг своїх, та ще й кажу, […]

Не дай, Боже, в чужім краю згинуть у неволі… Т. Шевченко Гей, на північній чорній чужині Зима снігами землю покриває, Гнуться вітами ліси до рік Від ваги великої снігів, Що на сосни та дуби лягає… Сніги летять і порошать Все по рязанському шляху, Поміж ровами путь пушать: Ото Діброві-козаку На далеку Україну, На Славутицю ріку. […]

Із Батьківщини рідної — втікач, ще й емігрант між втікачами, якому радощі чужі, і плач, і шепотіння серць ночами… з теплом тієї пісні на вустах, яку веде із мрії туга по чужинецьких селах та містах у вічне царство духа, Я йшов… шукав серед баварських мряк, щоб речі хтось привіз з вокзалу, і врешті українця-косаря побачив, […]

…wie menschlich sie Madonnen planen… Р.М.Рільке I. Під позолоту повечір’я — прозбріш синь. Над містом сяє хмарний вирій — лунка глибінь. Над містом шерех крил небесних, крик ластівок І, ніби по минулих веснах, мій легкий крок. Так примиренно і так просто простує ніч. На ликах Карлового мосту відблиски свіч. Тоді вщухає пломінь спраги — співуча […]