З пісень про неволю

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Два свята на світі – від ниви до ниви. Христос воскресе! Наступає весна! Щасливий, глянь вільно, збудись, нещасливий, Вставай до життя із приниження й сна! Пора вже вставати, пора святкувати Усім, хто в неволі лежав, та не згнив! Хай ллються – зіллються від хати до хати В одно всі громади, всі люди всіх нив! Великдень! […]

Купи мені, моя мати, за три копи голку,за чотири золотії — червоного шовку, за п’ятого золотого — мальовані п’яльця —хай вишию, вимережу милому рукавця. Шовком шила, шовком шила, золотом рубила —все для того миленького, що вірно любила. Шовком шила, шовком шила, сріблом гаптувала —все для того чумаченька, що вірно кохала. «Чом ти мене, моя мати, […]

Пам’яті Петлюри I. Відійшли у негоду, у розталь. За плечима хрипів Батий. Прокажена земна короста Відбивала татарські сліди. Сизий простір, за милею — миля, Мовчазний і ворожий — минав, І мороз на тілі Поділля Підкопитні крілив письмена. II. В ті розжеврені, хижі години Невже ж спочивав Господь? Страшно покритки Катерини Мордували покірливу плоть. Страшно й […]

Ой устану раненько,та й умиюсь біленько, гей,ой сяду я край віконця —виглядати чорноморця. Чорноморець їде, їде,аж семеро коней веде, гей,на восьмому, вороному,у жупані голубому. Я ж думала, що додому —а він їде аж до гаю, гей,а він їде аж до гаю,аж до тихого Дунаю. Став він коней напувати —стала вода прибувати, гей,стала вода прибувати —чорноморець […]

Володар кволий твій одбився од наук Величної доби Зигмунда й літ терпіння. Він «Поділ» стверджує в чужині й до вдуріння Все лічить, скільки мав дубів та хвойних штук. А ти – слід розкоші й трудів численних рук — Стоїш, де одцвіли магнатські покоління. І цегла падає з прогнилого склепіння, І шпари й тріщини засновує павук. […]