Були в батька три сини,
Та всі ж Василі вони.
Один – наймит при дворі,
Оре панські чагарі.
Другий з них жандармом став,
Шабелькою засвистав;
Третій у бою поліг,
Землю й волю він беріг.
Батечко в халупі спить,
І дуда при нім лежить;
Дме в сопілочку бідак,
Потім ще й співає так:
«Ой ти, дудочко, дитя,
Чом бідую все життя?
Нема радості мені
В моїй бідній стороні».
1907
Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».
Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]
Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.
Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]
Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]
Я уникав кохання та приязні завжди і на землі, і на річках, неначе спільної кімнати в лазні, де тільки гудзики на сорочках, і всім і кожному ще не відомі і ніби грають ролю таємниць, що не даються сумніву, ні втомі, неначе в червні щебетання птиць. І там уночі, де садові зідхання, а вдень гукання на […]
Свою любов, голубку швидкокрилу, давно я випустив на білий світ, аби вона будила сонце в морі, воркуючи імʼя лиш Беатріче. І сонце йшло, вело зелені ріки на поводі блакитнім за собою; шули скітом у міцну браму: Беатріче! Сади моя голубка пролітала, коли вони тривожно процвітали… З садів моя голубка вилітала — летіла низько, важко над […]
Городами, селами хтось утикав землю, ніби паску шишками на Великдень. Земля бавиться між зорями, грає гомоном, як барвами веселка або водами великими грішми бризкає капшук за морями у Нью-Йорці, смальцем серце обливає купцеві в Європі. Париж лукаво слуха ради панства та сміється, як Вольтер! А на Рейні Ніцше проклина… Україна варить пиво на Дніпрі. Мов […]
Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».
Моя доле, важка доле, Щоб ти луснула була! Щоб од мене в чисте поле Ти назавжди утекла! Чом же ти, похмура й люта, Мені щастя не даєш? Чом, гірка, немов отрута, Мені смерті не пошлеш? Так мене постійно мучиш, Ніби душу в пеклі чорт; Так ти серце моє сушиш, Що вже висох я, мов хорт! […]
Коментарів ще немає... Будьте першим!