З пісень безземельного
Янка Купала
Ох, як гляну, гляну я,
Що така біда мені,
То болить душа моя,
Мов закута в камені.
В тебе ж, у соколика,
Ні свойого поленька,
Ні свойого волика,
Ні свойого столика.
Ходиш ти під зорями,
Там, де все вже сходжене,
Там, де поле зоране
Та ще й заскороджене.
Не тобі там сіяно,
Не тобі ж і змелено,
Доля, вітром звіяна, —
Доля безземельного.
Твої думи думані
Чують хмари буряні,
Тільки люди людяні
Виглухли від студені.
Ось як гляну, гляну я
На життя поламане,
То болить душа моя,
То стискає жаль мене.
1905–1907
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!