Працюй!
Янка Купала
Бідаче, працюй без упину,
Чи прієш від поту, чи мерзнеш!
Охоче згинай свою спину,
Бо прийде година – і щезнеш!
Ой, щезнеш, не думай, одначе,
Що завтра засиплять землею, —
Ні, житимеш довго, бідаче,
На світі з бідою своєю.
Тепер, молодий, до роботи
Ти рвешся, як з клітки пташина.
Ах, може тебе побороти
Та праця кривава й невпинна!
Надірветься сила юнацька,
Ніхто ж тобі не допоможе.
Притисне хвороба зненацька —
Завчасно зів’янеш, небоже.
Опустяться руки старечі,
Задуха насяде на груди…
Ти візьмеш торбину на плечі,
Підеш старцювати між люди.
Завчасно ти мусиш навчитись
Молитов жебрацьких співати, —
Якщо не зумієш молитись,
То будуть тебе проганяти…
Навчитися мусиш, бо ненька
Акафістів тих не навчала, —
В убогих мольба коротенька,
Ах, часу матуся не мала.
Озбройся палюгою, діду,
Акафістами та торбами,
І гей, по блаженному сліду
Відчиняться двері та брами.
Постій коло брами до змроку —
Щось кинуть тобі, наче псові;
На тебе поглянувши збоку,
Злякаються діти бідові.
А ти?.. Ти пильнуй свою працю,
Бо важко прожити без неї;
Просити не йди до палацу,
Бо виженуть звідти лакеї!
1905–1907
Коментарів ще немає... Будьте першим!