Як піду я, піду…

Як піду я, піду я по нивах,
По мозольнім ратайськім сліду,
По лугах, по дібровах шумливих,
Та по селах убогих піду.
Там почну я пісні вигравати
На печальній сопілці своїй;
Нещасливий, наморений брате,
Кращу думу ти в серці лелій!
Я вітання для ниви заграю,
Щоб родила щиріше вона;
Боронуй своє поле, ратаю,
Надаремно не кидай зерна!
Я пошлю сіножаті привіти,
Повеління земного живла,
Щоб вона одягалася в квіти,
Косареві на щастя цвіла.
Я звернуся з мольбою до пущі,
Аби нам не жаліла дровець,
Як морози прийдуть проклятущі,
Гріла б розмисли наших сердець.
А прийду я до рідного люду,
Там хатини ніде не мину, —
І жаліти там серця не буду,
Буду грати, будити зі сну!

1905–1907