Поезії — Сторінка 40

Смутний вечір, смутний ранок,
десь поїхав мій коханок.
Десь поїхав та й бариться,
серце ж моє печалиться.

Десь поїхав та …

Ой гай, мати, ой гай, мати,
ой гай зелененький;
ой поїхав з України
козак молоденький.

Виїжджавши, шапку знявши,
низенько вклонився:…

«Добрий вечір тобі, зелена діброво!
Переночуй хоч ніченьку мене молодого!» —
«Не переночую, бо славоньку чую
а про твою, козаченьку, …

Ой пущу я кониченька в саду,
а сам піду к отцю на пораду.
Отець мій по садочку ходить,
за поводи …

Засвистали козаченьки
в похід з полуночі, —
заплакала Марусенька
свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
не плач, не …

Прощай, слава, город рідненький,
прощай, Україно!
Прощай, мій сад зелененький,
прощавай, дівчино!

А в тім саду, саду зеленому,
де сонечко …

Ой у лузі та ще й при дорозі
червона калина…
породила молода дівчина
хорошого сина.

Вона його та ще й …

Гомін, гомін, гомін,
гомін по діброві,
туман поле покриває;
мати сина виганяє:

«Іди, сину, іди, сину,
пріч од мене —…

Зажурилась Україна,
бо нічим прожити,
витоптала орда кіньми
маленькії діти.

Котрі молодії —
у полон забрато;
як заняли, то й …

Розлилися круті бережечки,
гей, гей, по роздоллі;
пожурились славні козаченьки,
гей, гей, у неволі.

Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці,…

Зеленая та дібровонька,
чого в тебе так пеньків много?
Чого в тебе так пеньків много,
зеленого ані одного?

Та всі …

Ой куди ж ви, сірі гуси, полинете?
Куди моє дівування заберетеє?

Полинемо, сірі гуси, в чисте поле,
не вернеться дівування …

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були …

Ой ходила та Маруся
по крутій горі,
побачила селезня
на тихій воді.

«Пливи, пливи, селезню,
тихо по воді,
прибудь, прибудь, …

Де ти, калино, зросла такая,
такая високая,
такая високая,
листоньком широкая?

Ой росла ж бо я, росла
в лузі при …

Зорі плинули на хмарах,
курів сніг з небес;
ішли люди всі у парі,
а я ждав тебе.

Замок стіни свої …

З ліса череватого
вітри та буйволи
котили сонце
по луках зелених, через Ніл глибокий
до тих берегів,
де небесним плесом…

Як купала мене мати
у любистку,
трусив зорі Див із лану
у колиску.

Схиляв голову весняну
голий місяць
до маленьких …