Ой у лузі та ще й при дорозі
Ой у лузі та ще й при дорозі
червона калина…
породила молода дівчина
хорошого сина.
Вона його та ще й породила
в зеленій діброві,
та не дала тому козакові
ні щастя, ні долі.
Та й не дала тому козакові
ні щастя, ні долі,
тільки дала тому козакові
та чорнії брови.
«Було б тобі, моя рідна мати,
цих брів не давати,
було б тобі, моя рідна мати,
щастя, щастя-долю дати».
Розвивайся, а ти, сухий дубе, —
завтра мороз буде!..
убирайся, молодий козаче, —
завтра, завтра похід буде!
«Я морозу та ще й не боюся, —
зараз розів’юся».
«Я походу та ще й не боюся, —
зараз, зараз уберуся!..»
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!