Зеленая дібровонька

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Мав я прегарну здатність (чи то хворобу): двійко голуб’ят у череповій коробці. В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову, зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці. Як я вами пишався, мої крилаті кристали, пернаті мої мучителі з давніх полотен!.. Ціле літо об мене крилами терли і туркотали, заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин. А […]

Для чого ти прийшов? Для чого ти прийшов? Ніхто не полюбить тебе, хоч ти вродливий, сину мій. Хоч ти всміхаєшся, як усі діти, як найменший із моїх братиків, але тільки я цілуватиму тебе, сину мій. І хоч ти пручаєшся, тягнучись до іграшок, але тобі доведеться бавитися лише моєю груддю і ниткою моїх сліз, сину мій. […]

Ні, такої лихоманки І в хворобах не буває: Кожна думка, кожна гадка Твою постіль облітає. І глядить, як ти головку На подушечку зложила, Як волоссячко із шовку Твою білу грудь накрило. Твої білі груди повні, Що з сорочки виглядають, Будять жартоньки любовні І кров грати заставляють. І твоїм тим тіла чаром Муж втішає ласі очи, […]

В чистім полі, на роздоллі, Одинокий хрест стоїть; Поле чисте по неволі: Всі вчорашні муки, болі В собі чорний гріб таїть. Де-де чорне попелище, Зброя кинена лежить, Лиш понуро вихор свище По пустому бойовищі, Де лягло життя спочить. Чорний ворон сів і кряче На похилому хресті, Тільки й спомину неначе: Вихор свище, ворон плаче По […]

А хто там іде, а хто там іде, Хто громадою рокотно гуде? – Білоруси. Що ж несуть вони, кістяки живі, На худих плечах, на руках в крові? – Свою кривду. А кому ж вони з-під онуч та шмать Тую кривду-біль хочуть показать? – Всьому світу. Хто ж то їх навчив, не один мільйон, Кривду-біль нести, […]