Де ти, калино, зросла такая…
Де ти, калино, зросла такая,
такая високая,
такая високая,
листоньком широкая?
Ой росла ж бо я, росла
в лузі при криниці,
в лузі при криниці,
при холодній водиці.
Там Маруся воду брала,
калину підливала,
калину підливала,
своєї неньки питала:
— Ой ненько моя ж, ненько,
чи буду я такая,
чи буду я такая,
як калинонька цяя?
— Будеш, донечко, будеш,
як біля мене будеш,
а як підеш межи люди,
то такая не будеш.
Спаде з личенька краса,
як з калиноньки роса,
стане личенько яленіти,
серденько каменіти.
Стане личко яленіти,
серденько каменіти,
стане личко ялиною
за чужою дитиною.
Записав М. Стельмах в с Дяківці Вінницької обл. від Ніни Порицької
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!