Ой ходила та Маруся…

Ой ходила та Маруся
по крутій горі,
побачила селезня
на тихій воді.

«Пливи, пливи, селезню,
тихо по воді,
прибудь, прибудь, мій батеньку,
тепера к мені» —

«Ой рад би я, дитя моє,
побути к тобі,
насипали сирої землі
на груди мої.

Насипали сирої землі
на груди мені,
склепилися карі очі
й вустоньки мої.

Склепилися карі очі
й вустоньки мої, —
не дам тобі порадоньки,
бідній сироті».

А. Конощенко, “Українські пісні з нотами”, Одеса, 1902, ст. 133