Зажурилась Україна, бо нічим прожити

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Спи, засни, мій володарю,без тривоги, без страху,хоч не спить у мене серце —не спочину в ніч глуху. Спи, засни, хай легшим будетвоє дихання вві сніза травинку й за шовковусвітлу нитку на руні. Спить в тобі моя тривога,і твій сон мене втіша.Ти склепив за мене очі —спить в тобі моя душа!

Пішла вдова долиноюз маленькою дитиною,сіла вдова спочивати —мале дитя годувати. Пішла вдова все садами —розмовляла з білими цвітами:«Цвіти мої біленькі, прекрасні —діти мої миленькі, безщасні! Чом ви, цвіти, рано забіліли,я, молода, завдовіла,діти мої малі посиротіли?» Летить орел понад горою —розмовляє з бідною вдовою:«Не плач, вдово, не журися,бо я твого мужа знаю, тричі на день одвідаю:ой […]

І наострю твій слух, щоб, як озвуся, Ти чув мій голос, наче грім із хмар… І. Франко 1. Ішов я від батька з глухого села У город далекий полями: Обмиті дощами та шумами трав Шляхи пригинались в степу до канав, За гори під сонце лягали. 2. І билося серце тривожно мені, І груди боліли від […]

У неділю ранесенько в усі дзвони дзвонять, Сибірського десятчики на панщину гонять. Ой годі ж вам, рашавчани, в церкву походжати — беріть мішки та лопати, йдіть майдан копати. Та й у тому майдані набиті кілочки — та вже ходять рашавчани голі без сорочки. Ой, у того Сибірського біленькі онучі — заплакали рашавчани, на панщину йдучи. […]

Ой Канадо, Канадочко, Канадо-небого! зрадила ти з Буковини газду не одного. Ой Канадо, Канадочко, та й ти, Манітобо — живе в тобі руський нарід, як тая худоба. Ой Канадо, Канадочко — чого ж так зрадлива? не з одного ж господаря тут драба зробила. Ой тут в літі дні гарячі, а ночі студені — через те […]