Добрий вечір тобі, зелена діброво

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

В час невідомий, в час нежданий Ти знов розімкнеш свій язик… М. Філянський I. По зморі монгольського іга, По трупній отруті Москви — Цей город архистратига Знов квітнув, як ярий цвіт. Зі сходу надходили бурі, Гуділи рвучкі вихорі — Він золотом у лазурі Горів на своїй горі. І щедро спадали шрапнелі, І кулі клювали лице, […]

Годі, березо, зеленій стояти — пора тобі свій лист опускати; беруть, беруть молодця в солдати — за ним плаче та старая мати. «Не плач, мати, бо ти вже старая — нехай плаче жінка молодая! Ой у жінки та дрібнії дітки остаються навіки сирітки. Остаються панам на поталу, а я піду служить государю; остаються панам на […]

Чого ж вода каламутна, чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, чи не мати била? Мене мати та й не била — самі сльози ллються. Од милого людей нема, од нелюба шлються. Прийди, милий, подивися, — яку терплю муку! Ти хоч в серці, та од тебе беруть мою руку. Спіши, милий, рятуй […]

Два свята на світі – від ниви до ниви. Христос воскресе! Наступає весна! Щасливий, глянь вільно, збудись, нещасливий, Вставай до життя із приниження й сна! Пора вже вставати, пора святкувати Усім, хто в неволі лежав, та не згнив! Хай ллються – зіллються від хати до хати В одно всі громади, всі люди всіх нив! Великдень! […]

Коло мої хати Зацвіли блавати, Хотіли мене мати Восени віддати. А мати хотіли, А я не хотіла. Прийшли старостоньки, Я їм відповіла: «Не косіть травичку, Бо ще зелененька, Не віддавай, мати, Бо-м ще молоденька». «Зачекай, сестричко, Ще не віддавай си, На городі ружа — Урви, заквітчай си. На городі ружа Та ще й барвіночок, Подівоч, […]