Смерть — Сторінка 4

Ой у полі могила
з вітром говорила:
«Повій, вітре буйнесенький,
щоб я не зчорніла.

Ой щоб я не зчорніла,
щоб …

Ой у лузі та калина весь луг іскрасила,
породила стара мати жовніронька-сина.
«Породила ж мене мати темненької ночі,
дала мені …

Пожурилося
милеє браття,
що у нових кайданах,
що набор беруть,
і наклад кладуть,
ще й на панщину гонять.

Золота грива…

У містечку Богуславку
Каньовського пана
там гуляла Бондарівна,
як пишная пава.

У містечку Богуславку
сидить дівок купка,
межи ними Бондарівна,…

Ой братіку рідненький,
Снився мені сон дивненький,
А що наше подвір’ячко
Чорним шовком пересновано.

Чорним шовком пересновано,
Калиною перетикано,
Калиною …

У полі криниченька, холодна водиченька,
там чумак волів напуває.
Воли ревуть, води не п’ють, доріженьку чують.
«Бодай же ви, сірі …

Ой ходив чумак
сім рік по Дону,
та не було пригодоньки
ніколи йому.

Ой їхав чумак
з Криму додому,
сталась …

Козака несуть
й коня ведуть,
кінь головоньку клонить.
А за ним, за ним
його дівчина
білі рученьки ломить.

Ой ломи, …

Їхав козак на війноньку:
«Прощай, прощай, дівчинонько,
прощай, миленька чорнобривенька,
я йду в чужу сторононьку!

Дай же, дівчино, хустину,
може, …

«Козаченьку, куди йдеш?
Невже жалю не маєш?» —
«Ой не плач же, дівчино, не журись
та до мого серденька пригорнись».…

Стоїть явір над водою,
в воду похилився,
на козака пригодонька:
козак зажурився.

Не хилися, явороньку,
ще ж ти зелененький,
не …

Ой а в городі, ой а в городі,
а в городі там случилася біда.
Ой у городі, ой у городі,…

Чорна рілля заорана, гей, гей!
чорна рілля заорана,
і кулями засіяна, гей, гей!
і кулями засіяна.

Білим тілом зволочена,
і …

Ой на горі огонь горить,
а в долині козак лежить.
Накрив очі китайкою,
заслугою козацькою.

Що в головах ворон кряче,…

«Добрий вечір тобі, зелена діброво!
Переночуй хоч ніченьку мене молодого!» —
«Не переночую, бо славоньку чую
а про твою, козаченьку, …

Ой ходила та Маруся
по крутій горі,
побачила селезня
на тихій воді.

«Пливи, пливи, селезню,
тихо по воді,
прибудь, прибудь, …

Туга стінами стояла на могилах,
як тумани перед світом;
мати сивата там до сина говорила…
бо пололи разом жито:

«Чом, …

Од північних льодів,
од глибоких, мохнатих,
далеких снігів
ще й не битими шляхами,
а кривавими манівцями
по шляху нічної птиці…