Ой братіку рідненький

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

І скільки я верстов поміряв, І скільки я стовпів пройшов, — Розвіяв дні, неначе пір’я, І стер, як пару підошов. Малими вийшов я ногами, І ріс, міцнів я у ходьбі, Мої пісні поглинув гамір Таких же, як і я, рабів Цвітуть там верби кожне літо І червоніє верболіз, Я ще не виріс, щоб летіти — […]

Як зжерла все — за мить — моя провина І — на півнеба — пащеку неситу. І болю присмерк, й Евменід присутність, Що — з мороку, як спалахи червоні, І від землі — ледь вловне коливання. Як звузивсь шлях — і спереду і ззаду, І голосіння поглина безодня. Камінням обернулись теревені, Що вже по той […]

Жалі мої, жалі — великі, не малі, як майська роса по зеленій траві. Як вітер повіє — то росоньку звіє, а моє серденько в тяжкій тузі мліє. Ой моє серденько з каменя твердого — розпукається-ми з жало великого. Червона калино, не стій над водою — молода дівчино, жаль ми за тобою. Поставлю ти хату з […]

У сусіда хата біла,у сусіда жінка мила,а у мене ні хатинки —нема щастя, нема жінки. Є у мене сусідонька —люба, мила дівчинонька;та не знаю, що робити,бо боюсь туди ходити. Сідлай, хлопче, вороного,а собі бери другого,та поїдем, погуляєм,у сусіда побуваєм! «Будь здорова, сусідонько,люба, мила дівчинонько,ой яка ж ти гарнесенька —як сніжочок білесенька!» «Годі, годі жартувати —ось […]

Ой у полі при дорозі лежить камінь мармуровий,а на тому камені сидить хлопець чорнобровий.Ой сидить же він, сидить та дрібні листи пише,дрібні листи написав та й до дівчини відіслав. «Допоможи мені, боже, свою дівчину взяти!Хоч худоби не діждуся — з хорошою наживуся!Ой що ж мені по худобі, що худоба двір заляже?Погана дружинонька молодому світ зав’яже!»