Ой у лузі та калина весь луг іскрасила
Ой у лузі та калина весь луг іскрасила,
породила стара мати жовніронька-сина.
«Породила ж мене мати темненької ночі,
дала мені біле личко і чорнії очі.
Було б мені біленького личка не давати —
було б мені, моя мати, щастя й долю дати!
Породила мене мати в святую неділю —
дала мені лиху долю — де ж її подіну?
Лиху долю ні продати, ані проміняти —
всюди люди лихо знають, не хотять купувати!»
Розвивайся, сухий дубе — завтра мороз буде,
а вже тобі, гарний хлопче, завтра похід буде!
«Я морозу не боюся — завтра розвинуся!» —
«Я походу не боюся — зараз виберуся!»
Плаче мила, плаче чорними очима —
«вечеронька на столі, а смерть за плечима!»
Кропить дощик доріженьку, щоб не курила —
«ой порадьте моїй милій, щоб не тужила!»
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!