У полі криниченька

У полі криниченька, холодна водиченька,
там чумак волів напуває.
Воли ревуть, води не п’ють, доріженьку чують.
«Бодай же ви, сірі воли, та до Криму не сходили!
Як ви мене молодого навік засмутили».

Помер, помер чумаченько в неділеньку вранці,
поховали чумаченька в зеленім байраці.
Насипали чумаченьку високу могилу,
посадили на могилі червону калину.

Прилетіла зозуленька та й сказала: ку-ку!
«Подай, сину, подай, орле, хоч правую руку!» —
«Ой рад би я, моя мати, обидві подати,
та налягла сира земля, не можна підняти».