Ой у полі могила
Ой у полі могила
з вітром говорила:
«Повій, вітре буйнесенький,
щоб я не зчорніла.
Ой щоб я не зчорніла,
щоб я не стемніла,
щоб на мені росла трава
повище коліна».
Росла, росла травиченька —
та й посихать стала,
ждала мати з війська сина —
та й плакати стала.
«Сизокрилий орле,
високо літаєш —
чи далеко мого сина
у війську видаєш?»
«Чи то ж твій син, мати,
в чистім полі гуляє?
А вже йому чорний ворон
та й у головоньці клює».
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!