Ой не знав козак
Ой не знав козак, ой не знав Супрун,
а як славоньки зажити,
гей, зібрав військо славне запорізьке
та й пішов він орду бити.
Ой у неділю рано-пораненьку
Супрун із ордою стявся,
а в понеділок, в обідню годину,
сам в неволеньку попався.
«Ох і ти, козаче, козаче Супруне!
А де ж твої прегромкі рушниці?» —
«Гей, мої рушниці в хана у світлиці,
а сам я, молодий, у темниці».
«Ох і ти, козаче, козаче Супруне!
А де ж твої воронії коні?» —
«Гей, мої коні в хана на припоні,
сам я, молодий, у неволі.
Ох і виведіте мене, виведіте
на Савур-могилу,
гей, нехай стану, гляну-подивлюся
я на мою Україну.
А з тої могили видно всі країни,
сиз орел літає,
гей, стоїть військо славне запорозьке
та, як мак, процвітає!»
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!