Їхав козак на війноньку
Їхав козак на війноньку:
«Прощай, прощай, дівчинонько,
прощай, миленька чорнобривенька,
я йду в чужу сторононьку!
Дай же, дівчино, хустину,
може, я в бою загину,
темної ночі покриють очі,
легше в могилі спочину!»
Дала дівчина хустину,
козак у бою загинув,
темної ночі покрили очі,
вже він в могилі спочинув.
А злії люди насилу
взяли нещасну дівчину,
а серед поля гнеться тополя
та на козацьку могилу!
Коментарів ще немає... Будьте першим!