Пішла вдова долиною

Пішла вдова долиною
з маленькою дитиною,
сіла вдова спочивати —
мале дитя годувати.

Пішла вдова все садами —
розмовляла з білими цвітами:
«Цвіти мої біленькі, прекрасні —
діти мої миленькі, безщасні!

Чом ви, цвіти, рано забіліли,
я, молода, завдовіла,
діти мої малі посиротіли?»

Летить орел понад горою —
розмовляє з бідною вдовою:
«Не плач, вдово, не журися,
бо я твого мужа знаю,

тричі на день одвідаю:
ой перший раз — обідаю,
а другий раз — полуднаю,
третій раз — вечеряю,

на чорний чуб наступаю,
з лоба очі колупаю,
а жовту кость розкидаю
все по горах та по долинах,

та по чужих українах».

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку: