Ой на горі огонь горить
Ой на горі огонь горить,
а в долині козак лежить.
Накрив очі китайкою,
заслугою козацькою.
Що в головах ворон кряче,
а в ніженьках коник плаче.
«Біжи, коню, дорогою,
степовою, широкою,
щоб татари не піймали,
сіделечка не здіймали,
сіделечка золотого,
з тебе, коня вороного.
Як прибіжиш під ворота,
стукни-грюкни біля плота.
Вийде сестра — розгнуздає,
вийде мати — розпитає:
«Ой коню мій вороненький,
а де ж мій син молоденький?» —
«Не плач, мати, не журися,
та вже твій син оженився:
та взяв собі паняночку —
в чистім полі земляночку».
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!