Козаченьку, куди йдеш
«Козаченьку, куди йдеш?
Невже жалю не маєш?» —
«Ой не плач же, дівчино, не журись
та до мого серденька пригорнись».
«Я без тебе загину,
як ти підеш в чужину…» —
«Ой, не плач же, дівчино, не журись,
та до мого серденька пригорнись».
«Чи тебе лихо жене?
Бачу — зрадиш ти мене». —
«Я вернуся, серденько, восени,
як упаде листячко з калини».
Жадала дівка навісна, —
мина осінь і весна:
нема, нема козаченька та й не чуть,
злії люди, вороженьки вже кують.
А як жито зацвіло,
прийшла вістка у село:
«Не вертатись вже до тебе козаку, —
заснув в степу він, сердега, довіку…»
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!