Класична поезія — Сторінка 35

І дійсно, лист Ваш — подих моря,
Солоність вітру й воля хвиль.
В живім просторі неозорім
Зростає дух і слабне …

В час невідомий, в час нежданий
Ти знов розімкнеш свій язик…
М. Філянський

I.

По зморі монгольського іга,
По трупній …

Поможи мені, римський орле,
Моїх каторжних предків тавро!
Над життям моїм — кара на горло,
На руках моїх — зрадницька …

«свивая, славію, оба поли сего времени…»
«Слово о полку…»

Сонце затьмарює хмара ненависти…
Вівці й голуби — і ті вже …

Встала Обида в силах Дажьбожа
внука, вступила дівою на землю
Троянію, восплескала лебединими
крили на синім морі у Дону,
плещучи, …

Kein Lotos und kein Lorbeerblatt
Sir Galahad

О бідний, жалісно-убогий
Гіперборейський примітив:
Тупі, кирпаті, злобні боги,
Одноманітний, голий спів;…

Пам’яті Петлюри

I.

Відійшли у негоду, у розталь.
За плечима хрипів Батий.
Прокажена земна короста
Відбивала татарські сліди.

Сизий простір, …

Українські візантійські очі —
Як я знаю цей, нещирий зір!
В сонних рухах роблено-дівочих
Ще прадавнє, вроджене: ясир.

Тільки там …

Розквітлий сад і місячна імла.
У вогких вітах — голос солов’їний.
І ніч майова п’яно попливла,
І гріх стає, мов …

Вже закінчили жати жито.
Голодні обрії. Глибінь.
А тут — тонкий порожній зшиток
І вічний заповіт: люби!

І трудний хліб …

Відвіку покарано степом
І простір всю силу п’є.
Під смаглявим монгольським лепом
Та проказою — тіло твоє.

І не вирватися, …

Ані шаблі, ані ножа
Не схрестити в останнім герці!
Та ж камінно-мертва душа,
Те ж безлюбе і чорне серце.

Вже …

…wie menschlich sie Madonnen planen…
Р.М.Рільке

I.

Під позолоту повечір’я — прозбріш синь.
Над містом сяє хмарний вирій — лунка …

І знову зустріч. Це вже тричі
У днях життя її зустрів.
Тонке обличчя Беатріче
Прозорий смуток загострив.

Лани. Пшениця колосисто …

I.

Повіє вітер з Понту. Скитський степ
Обудиться, зітхне, і буйна тирса
Зеленим морем знову проросте,
І побіжать зелені хвилі. …

I.

Ще сяє день. Ще високо блакить.
Далеко ще до вечора, єдина.
Мої обійми сильні і палкі,
І прийде час …

I.

Вавілон був і Ассірія,
І пройшли, як сон, як дим.
І тепер під руїнами мріють
Тисячолітні сліди.

Гуркотіли, котились …

I.

Одсяяло, одсйніло полуднє —
Кривавий захід поглинає тьма,
І на пустелі дальні і безлюдні
Лягає мертвим саваном зима.

Де …