Громадянська лірика — Сторінка 8

Гарячим вітром прилетів
Од батька лист,
Що чорну кригу град звалив
Там серед нив;
Що скрізь поламані лежать
Сухі поля…

Чим далі, тим похмуріш мряки,
Тим небезпечніша дорога…
О, ніби Ніке з Самотраки
Твоя смертельна перемога:

З одірваною головою,
Безумна …

Добре ж було, добре
нашим батькам жити,
що не знали наші батьки
панщини робити.

А тепер в неділеньку
у всі …

Зібралися всі бурлаки
до рідної хати:
тут нам мило, тут нам любо
з журби заспівати!

Ти, царице Катерино,
що ти …

Ой з трьох кінців світа
вдарили вітри —
браму землі розчинили.
Із темного творчого лона
закуріли тумани,
сипнули квіти на …

Туга стінами стояла на могилах,
як тумани перед світом;
мати сивата там до сина говорила…
бо пололи разом жито:

«Чом, …

Од північних льодів,
од глибоких, мохнатих,
далеких снігів
ще й не битими шляхами,
а кривавими манівцями
по шляху нічної птиці…

Городами, селами
хтось утикав землю,
ніби паску шишками
на Великдень.
Земля бавиться між зорями,
грає гомоном, як барвами
веселка
або …

Твоїй памʼяті,
брате Самійле

На персах землі — ропа;
У важке небо зоряне з сонцем —
впира чолом.
Од пʼят …

Скільки бачили ганьби і чули образ ви,
Як казились навколо вас зрада і гріх,
Та камінням звучать кремезні ваші назви …

I.

Твоя, що майже смертна, тиша
Не впокорила й не лягла
Глухою тінню. Ні, скоріше —
Війнула помахом крила,

І …

Від бурі, від фйордів,
від хмурних смерекових борів,
Від скель непохитних,
що стали над ярістю хвиль,
Несуть вони силу, закуту …

В час невідомий, в час нежданий
Ти знов розімкнеш свій язик…
М. Філянський

I.

По зморі монгольського іга,
По трупній …

Поможи мені, римський орле,
Моїх каторжних предків тавро!
Над життям моїм — кара на горло,
На руках моїх — зрадницька …

«свивая, славію, оба поли сего времени…»
«Слово о полку…»

Сонце затьмарює хмара ненависти…
Вівці й голуби — і ті вже …

Встала Обида в силах Дажьбожа
внука, вступила дівою на землю
Троянію, восплескала лебединими
крили на синім морі у Дону,
плещучи, …

Kein Lotos und kein Lorbeerblatt
Sir Galahad

О бідний, жалісно-убогий
Гіперборейський примітив:
Тупі, кирпаті, злобні боги,
Одноманітний, голий спів;…

Пам’яті Петлюри

I.

Відійшли у негоду, у розталь.
За плечима хрипів Батий.
Прокажена земна короста
Відбивала татарські сліди.

Сизий простір, …