Класична поезія — Сторінка 22

Ніч майова, українська,
Світло місячне тремтить…
Все заснуло. Тільки Ольга
Над колискою не спить.

Над дитиною схилилась,
Сон рожевий зовучи:…

В. Явору

Нам імперський загрожував крук:
“Якщо вас не скатую, то зваблю”.
Все робилось, щоб вибити з рук
українського лицарства …

Товаришко! хто зна, чи хутко доведеться
Провадить знов розмови запальні;
Нехай, — поки від них ще серце б’ється, —
Я …

У чорную хмару зібралася туга моя,
Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився,
Ударив перуном у серце,
І рясним дощем полились …

То була тиха ніч чарівниця,
Покривалом спокійним, широким
Простелилась вона над селом,

Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, …

Ти не хтів мене взять, полишив мене тут на сторожі,
Ти мені заповідав скрасити могилу твою
В білий мармур, і …

Там, за містом, понад шляхом битим,
По гарячім каменистім полі
Йде дівча татарськеє вродливе,
Молоденьке, ще ґуля по волі.

На …

Талого снігу платочки сивенькії
дощик дрібнесенький, холодний вітрець,
проліски в рідкій травиці тоненькії,
се була провесна, щастя вінець?

Небо глибокеє, …

В час гарячий полудневий
Виглядаю у віконце:
Ясне небо, ясне море,
Ясні хмарки, ясне сонце.

Певне, се країна світла
Та …

Тішся, дитино, поки ще маленька.
Ти ж бо живеш навесні,
Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні.

Мрія …

Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть …

Шлю до тебе малий сей листочок,
Може, ним я тобі пригадаю,
Сею тріскою з нашого гаю,
Наш далекий волинський куточок.…

Я бачила, як ти хиливсь додолу,
Пригнічений своїм важким хрестом,
Ти говорив: “Я втомлений… так, справді…
Я дуже втомлений… Боротися? …

Так… в кожній країні є спогади раю!
Нема тільки в тебе їх, рідний мій краю!
Були й за гетьманів співці;…

Синь бездонна,
ще й грозою
прополоскана.
Дзвони, дзвони,
гул — рікою…
…з підголосками.
Тільки-тільки-но озветься
дзвін церковний,
будить щем солодкий …

Поснули Шпилі.
Здрімнули
Жалі.
Мов хворе,
Спить море
Просторе
В імлі.
Що це? — Шепіт
Зусібіч,
Млосний трепет –
Дише …

Скаже Харків, скаже Київ,
скажуть Лопань і Дніпро:
“Як новий прогресу вияв —
пречудова річ метро”.

Хоч була, як біг …

Вогонь, вогонь, кров, кров і руїна!
Корт Реаль. «Облога Діу»

Все місто в полумʼї, як ти звелів, владико!
Всі крики …