Хотіла б я піснею стати…

Вірш «Хотіла б я піснею стати…» — це один із найвідоміших, наймилозвучніших та найпоетичніших творів Лесі Українки, написаний у 1893 році. Поезія увійшла до першої прижиттєвої збірки авторки «На крилах пісень» (розділ «Мелодії»), що побачила світ у Львові у 1893 році.

Цей твір є яскравим зразком романтичної лірики, де провідною темою є призначення мистецтва та прагнення творчої свободи. Лірична героїня висловлює палке бажання перетворитися на пісню — легку, вільну та вічну, яка здатна долати будь-які земні межі й часові бар’єри. Вона мріє піднятися вище хмар, линути «співом дзвінким» над хвилями синього моря і розсипатися «ясними зорями» в темну ніч, даруючи людям світло, радість і надію замість журби. Текст вірша є надзвичайно музикальним і динамічним, через що він неодноразово надихав українських композиторів на створення прекрасних музичних композицій.