Класична поезія — Page 24

I.

Тяжким хрестом лежать шляхи,
Ясні в ночах, вони сліпі вдень:
Рамено — з заходу на схід,
Рамено — з …

I.

Гарячий день втопивсь в нічній прозорій млі.
Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні —
І знав, що все це — …

I.

Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це лиш рупор мас,
І вже …

I.

Нема нічого на землі —
Й нічого більше вже не треба:
Ми — нанизу в сліпій імлі,
Вгорі — …

I.

Чорне. Чорне. Ні вогника в морок.
Чорне. Чорне. Ні іскр. Ні зірок.
Лиш пекучої пристрасті змора —
До безодні …

I.

Необорима сонячна заглада —
Віки, віки — одна блакитна мить!
Куди ж поділа, степова Елладо,
Варязьку сталь і візантійську …

I.

Не хліб і мед слов’янства — криця! кріс!
Не лагода Еллади й миломовність —
Міцним металом наллята безмовність,
Короткий …

I.

Всі вироки, здається, проказав
Рвучким і ярим віршем… А Росія
Ще догнива, як здохлий бронтозавр,
І труп — горою …

Хоч би на мить свята відрада —
Всією вічністю дихнуть —
І радістю просякне зрада,
І сонцем розтопиться муть.

Хоч …