Ви кажете…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Вона моя! В моїх обіймах Тремтіла вся, мов вуж звивалась, І як край серця мого туга, Круг мого тіла обвивалась. І поцілунками палкими Пекла мої уста спрагнені, І шепотіла у безтямі: Навік, навік ми вже злучені! Навік! Навік! Я знаю, мила, Який в любові вік короткий: Та про будуче думать годі, Бо поцілунок твій солодкий. […]

Над садками чорна хмара плине, ще й дощ настає, а за мною бідна мати гине — руки з муки в’є. І вже хмара негодою стала, аж небо вгина… Підсковзнулась, глянула я, впала, і він обмина. Лопухи в подвір’ї мокрі, мокрі, й лопотить вода… Де ж ви, де, стежки сухі й широкі, ще й тверда хода? […]

Химерна країно,ти — край небуття,мов янгол, легка,ледь помітна здаля,як водорость, темна,мов сокіл, ясна,одвічна й нещаснакраїно моя. Гранат не росте в ній,жасминів нема,десь небо поділосьі сині моря.Не знала й не знаю,як зветься вона:в краю безіменнімвмиратиму я. Не йшла я мостом,у човні не пливла,не знаю, це острів якийсьчи земля:її не шукала,її не знайшла.Ти схожа на казку,що в […]

Сама собі дівчина здивувалася,Де її красотонька подівалася.Чи у тому морі, що купалася,Чи на полотенечку, що втиралася? Чи на полотенечку, що втиралася,Чи на тому милому, що влюблядася?Ані в тому морі, що купалася,Ні на полотенечку, що втиралася, Ні на полотенечку, що втиралася,А на тому милому, що влюблялася!

Ой з-за гори вітер віє, там пригожий жито сіє. Ой там ходить чумак гожий та на личеньку кращий рожі. Ой не могла надивиться, та мусила залюбиться. А він мною не став гордити, за дві слові став любити. Їде чумак у дорогу, кида милу нездорову. Говорили вражі люди, що вже чумака не буде. Говорили ще й […]