Роса

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Зеленая ліщинонько, чом не гориш — та все курися?Гей, молодая та дівчинонько, чого плачеш, чого журися? Ой коли б я була суха — то б горіла, не курилася;гей, коли б знала, що за ним я буду — не плакала б, не журилася. Ой у броду беру воду — на тім боці мої карі очі;там козаченько […]

Острів Карібський та Сібоней,пагін тендітний, підніжжя піщане, —мов черепаха, лежить серед моря;повний гаїв, де красуються пальми,світлий в шерегах тростини,темний од сейб величавих. А королівські пальми дівують,поміж землею зрісши та небом;якось циклон їх потяг за собою,та не скорились горді дерева.Бігли зі сходу вони на захід,але вертались завжди сумирно. Говорить небо до Сібонеючерез далекі їхні вершини,й відповідає […]

Ой повій, повій, буйний вітре —Та з глибокого яру;Ой прибудь, прибудь, мій миленький —Та з далекого краю. Ой рад би я повівати —Так глибокі яри;Ой рад би я, серце, к тобі прибувати —Так далекії краї. Ой рад би я повівати —Так лютії морози;Ой рад би я, серце, к тобі прибувати —Так лютії воріженьки. Ой прибудь, […]

В чистім полі криниченькаНа чотири сходи,Любив козак дівчинонькуНе чотири годи. Любилися, кохалися,Та й не побралися —Тільки наші воріженькиТа й навтішалися. Руту сію, руту саджу,Руту поливаю —Ой я тебе, козаченьку,Щодня споминаю. Будь щасливий із тією,Котору кохаєш;А над мене вірнішоїДовіку не знайдеш.

Ніжність Заради сплячої дитини, яку я несу, мій крок зробився сторожким, а серце стало віруючим відтоді, як несе в собі таємницю. Мій голос ніжний, як сурдина любові, і це тому, що боюся розбудити малятко. Очима шукаю тепер в обличчях душевний біль, аби інші бачили й розуміли, чому в мене бліді щоки. Тривожуся з ніжним острахом […]