<p>Відчиняю своє серце, щоб зайти<br />Всесвіт міг, як водоспад палющий.</p>
<p>День новий приходить — його з’ява<br />зупиняє подих мій.</p>
<p>Я співаю, як печера, повна сяйва,<br />я співаю день новий.</p>
<p>Втрачена й повернута краса яскрава,<br />через те покірно жду я на …</p>
<p>Квітко мужності одвічна,<br />золота моя лелітко,<br />не з землі, стопелюсткова,<br />ти ростеш, вогненна квітко.</p>
<p>Квітку цю дарують радо<br />у купальську ніч на свято.</p>
<p>Квітко, наче лань, стрімлива,<br />невгамовна, яснолика, —<br />розпускаєшся неждано<br />уночі, вогненна квітко.</p>
<p>Квітку цю дарують радо<br />у …</p>
<p>Ось так, почувши плач, з дороги я звернула,<br />до ранчо підійшла, щоб двері відхилить.<br />Дитина милими очицями сяйнула,<br />і ніжність, як вино, мене сп’янила вмить!</p>
<p>Спізнилась матінка, десь в полі спину гнула;<br />маля прокинулось, шукало грудь марне,<br />та й слізьми …</p>
<p>В цю годину гірку, мов ковток з океану,<br />ти підтримай мене.<br />Весь мій шлях переповнивсь, о боже, пітьмою,<br />і волання страшне!</p>
<p>І любов огняною бджолою летіла,<br />і палала в воді.<br />Обпекла мої губи, і строфи згірчила,<br />і розвіяла дні.</p>
<p>Сам …</p>
<p>Від погляду твого стаю сяйною,<br />вродливою, як від роси — трава.<br />І завтра дивуватись буде мною<br />тростина біля річки, як жива.</p>
<p>Мені своїх колін огрублих сором<br />і сором уст печальних, але ти<br />прийшов і дивишся жадливим зором,<br />немовби кличеш сонце …</p>
<p>Розвилась троянда,<br />сповнена росою, —<br />так у мене в грудях<br />мій синок зі мною.</p>
<p>Пелюстки стуляє,<br />щоб роса сховалась,<br />бережеться вітру,<br />щоб роса трималась.</p>
<p>Ніч паде, й на світі<br />від роси світліше,<br />і любов’ю квітка<br />паленіє, дише.</p>
<p>Це ж вона …</p>