Доля — Сторінка 4

Ой не шуми, луже,
дібровою дуже —
не завдавай серцю жалю,
що я в чужім краю!

Ой я в чужім …

Ой летіла зозуленька
через поле, гай —
та й згубила рябе пірце
на тихий Дунай.

Ой як тому рябенькому
пірці …

Хотілося дівці розкоші зажити —
та пішла у заводи три годи служити.
А в тому заводі гірше, як в неволі …

Ой чи воля, чи неволя —
ой ніхто не знає мого горя.
В мене горе не якеє —
ой та …

Котилася ясна зоря з неба
та й упала додолу.
Журилася молода дівчина
та своєю бідою.

«Ой хто ж мене, молоду …

Закувала зозуленька
на стодолі на розі —
заплакала дівчинонька
в батька на порозі.

Не куй, не куй, зозуленько,
на стодолі …

Чого ж вода каламутна,
чи не хвиля збила?
Чого ж і я така смутна,
чи не мати била?

Мене мати …

На городі верба рясна —
там стояла дівка красна,
хорошая та вродлива,
її доля нещаслива.

Її доля нещаслива —
нема …

Ой вийду я на могилу,
могила висока,
подивлюся на долину,
долина глибока.

А по тій долиноньці
буйний вітер віє —…

Вийду я за гай, гляну на свій край —
гляну на свій край та й зажурюся,
та й зажурюся, запечалюся,…

Гиля, гиля, сірі гуси,
та на тихий Дунай,
зав’язала голівоньку,
тепер сиди та думай.

Гиля, гиля, сірі гуси,
та на …

Посію я мак над водою,
та заріс мій мак лободою.
Ой сама ж, мамцю, зле зробила,
що мене рано не …

Чи я в лузі не калина була,
чи я в лузі не червона була?
Взяли ж мене поламали
й в …

Ой по горах, по долинах
пташечки літають —
не зазнала я розкоші,
вже літа минають.

Чи я спила, чи я …

Як приїхав братік
та до сестриці в гості,
та поставив кониченька
та на жовтім помості.

«Ой стій же ти, коню,…

Ой виорю я нивку широкую
та посію хмелю високого,
та нароблю пива солодкого,
та зберу я роду багатого,

та запросю …

Ой піду я в ліс по дрова,
назбираю лому —
завів мене чужий розум
на чужу сторону.

А на чужій …

Та й не жалко мені та й ні на кого,
тільки жалко мені на отця свого —
на отця свого, …