Чого ж вода каламутна

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Je suis un filsde cette race… E. Verhaeren Внук кремезного чумака, Січовика блідий праправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну. І крізь папери, крізь перо, Крізь дні буденні — богоданно Рокоче запорозька кров Міцних поплічників Богдана — Тих отаманів курінних, Що під гармати революцій Уміли кинуть п’яний сміх В скривавлене обличчя — […]

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]

«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,де ж ти, хмелю, зиму зимував, що й не розвивався?» —«Зимував я зиму, зимував я другу,зимував я в лузі на калині — та й не розвивався!» «Ой сину ж мій, сину, сину молоденький,де ж ти, сину, нічку ночував, що й не роззувався?» —«Ночував я нічку, ночував я другу,ночував я […]

Ой вербо, вербо, де ти росла, що твоє листячко вода знесла? Ой знесла, знесла тиха вода — а я, молода, як ягода. А я, молода, як ягода, не піду заміж за рік, за два. А піду заміж аж п’ятого — за того п’яницю проклятого. Ой кажуть люди, що він не п’є, а він із корчми […]

Ще бір не чорнів на Лемківщині в горах від сонця, ворон та відлиги, ще ріки поволі, неначе покора, котили каміння з-під криги; ще в селах ходили в шапках та кожухах статечні та стримані газди, неначе ждучи, що ось-ось завірюха спроможеться ще раз напасти; ще крики качок з великоднього диму луною не йшли понад яром — […]