Ой летіла зозуленька

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Поза селом, поза селом повезено сіно — а десь моє серденятко вечеряти сіло. Ой вечеряй, серденятко, та бери потрошку — та подавай голосочок в вишневий садочок. Ти думаєш, дівчинонько, що в степу ночую — а я твої голосочки щовечора чую. А якби я, козаченьку, твій голос зачула — вилетіла б з віконечка, як сива зозуля. […]

Квітко мужності одвічна,золота моя лелітко,не з землі, стопелюсткова,ти ростеш, вогненна квітко. Квітку цю дарують радоу купальську ніч на свято. Квітко, наче лань, стрімлива,невгамовна, яснолика, —розпускаєшся нежданоуночі, вогненна квітко. Квітку цю дарують радоу купальську ніч на свято. Не з землі ростеш у лузі,не колише тебе гілка —із землі любов черпаєші у небо линеш гінко. Квітку цю […]

То був ні день, ні ніч. Байрон То був ні день, ні ніч, бо сонце й місяць на небесах стояли в відстані далекій, в одних просторах і в однім часі. А на землі порожній день за обрій лише одна лежала проста стежка, неначе промінь сонячний або крик розпачу посеред пустелі. З одного боку в неї […]

Ой у полі озеречко, там плавало відеречко — соснові клепки, а дубове денце, не цурайся, моє серце. Там плавало відеречко троє суток із водою — «Вийди, дівчино, вийди, рибчино, поговоримо з тобою» — «Ой рада б я виходити, із тобою говорити — лежить нелюб на правій руці, так боюся розбудити. Ти, козаче молоденький, в тебе […]

Моя доле, важка доле, Щоб ти луснула була! Щоб од мене в чисте поле Ти назавжди утекла! Чом же ти, похмура й люта, Мені щастя не даєш? Чом, гірка, немов отрута, Мені смерті не пошлеш? Так мене постійно мучиш, Ніби душу в пеклі чорт; Так ти серце моє сушиш, Що вже висох я, мов хорт! […]