На городі верба рясна

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Відвіку покарано степом І простір всю силу п’є. Під смаглявим монгольським лепом Та проказою — тіло твоє. І не вирватися, не стерти, Вгрузлим тулубом не повстать, І даремно благають смерти Перепалені болем уста. Ні, не вмреш ти. Марком Проклятим Будеш мукою мірять віки Та у пітьмі голодної хати Тишком-нишком стискать п’ястуки. Та у чорній нестямі […]

Прозорого серця висока погода сьогодні пустила над світом плисти тонесенькі хмари, відбивши їх в водах баварських озер, мов з латаття листи. Налиті живицею сосни рожеві малої гіллячки не рушать ніде, бо тиша у лоно щасливому дневі від Альпів далеких незримо іде. І кожного дерева стовбур порою дзвенить, мов струна, що зачула смичок, коли відривається тільки […]

Що бачу? Все тихо, все згасло до споду… Чи ж правда? Чи більше не маємо сили? Чи всі, хто боровся за справу народу, Побиті та скинуті в темні могили? Невже покорився народ весь нікчемно, Скрутилося слово правдиве і чесне? Невже дух свободи загинув даремно, Помер і ніколи той дух не воскресне? Невже повставали й боролися […]

Десь гори зелені там море патлате. Там жінка вродлива сина вродила. Соками повний із хмелю землі, він виріс на горах високих, мов дуб, що Дунай заховав між гілля. Бурі із моря над сином літали, наче у вирій важкі журавлі; із крил своїх пера губили вони на луги; у перлах із дна океану ті пера були. […]

Розпрягайте, хлопці, коні —Та лягайте спочивать,А я піду в сад зелений —В сад криниченьку копать. Копав, копав криниченькуУ вишневому саду —Чи не вийде дівчинонькаРано-вранці по воду? Вийшла, вийшла дівчинонькаВ сад вишневий воду брать,А за нею козаченькоВеде коня напувать. Просив, просив відеречко —Вона йому не дала,Дарив, дарив з руки перстень —Вона його не взяла. Знаю, знаю, […]