Ой піду я в ліс по дрова
Ой піду я в ліс по дрова,
назбираю лому —
завів мене чужий розум
на чужу сторону.
А на чужій сторононьці
ні батька, ні неньки,
тільки в саду вишневому
співа соловейко.
Співай, співай, соловейко,
восьма голосами,
а піду в сад вишневий,
заллюся сльозами.
Ой зірву я з рожі квітку
та й пущу на воду:
«Пливи, пливи, з рожі квітка,
аж до мого роду».
Плила, плила з рожі квітка
та й на воді стала,
вийшла мати воду брати —
по квітці впізнала.
«Ой десь же ти, моя доню,
недужа лежала,
коли твоя з рожі квітка
на волі зів’яла?»
«Не лежала, моя мамцю,
ні дня, ні години,
попалася в лихі руки
невірній дружині.
Не лежала, моя мамцю,
ні дня і ні ночі —
попалася в лихі руки —
виплакала очі».
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!