Як приїхав братік

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вийду я за гай, гляну на свій край — гляну на свій край та й зажурюся, та й зажурюся, запечалюся, піду в вишнев сад, розвеселюся. В вишневім саду, під яблунькою, сидить сиз голуб із голубкою — вони п’ють, їдять, радоньку радять: «І не биймося, і не лаймося, і не биймося, і не лаймося — вірненько […]

Де не глянь, печальна всюди Наша Білорусь. Янка та Симонка – люди, Птиці – шпак та гусь. Поле – гори та каміння, Чорні валуни. Сіножать – одне коріння, Пні та купини. Хоч працюй несамовито, Ця невдячна рінь З кукілями родить жито, З ріпаком – ячмінь. Тут садочків не видати; Скрізь одноманіть. Лиш берізка біля хати […]

І наострю твій слух, щоб, як озвуся, Ти чув мій голос, наче грім із хмар… І. Франко 1. Ішов я від батька з глухого села У город далекий полями: Обмиті дощами та шумами трав Шляхи пригинались в степу до канав, За гори під сонце лягали. 2. І билося серце тривожно мені, І груди боліли від […]

Ой зайди, зайди, місяць, на ту пору, ой вийди, вийди, дівка, за комору. «Порадь, дівчино, що мені казати, що не велить батько, тебе, бідну, брати» — «Як не велить батько мене, бідну, брати, то їдь на Вкраїну багатшу шукати» — «Об’їздив я, дівчино, села й города, та не знайшов кращої, як ти, сирота» — «Женися, […]

Я уникав кохання та приязні завжди і на землі, і на річках, неначе спільної кімнати в лазні, де тільки гудзики на сорочках, і всім і кожному ще не відомі і ніби грають ролю таємниць, що не даються сумніву, ні втомі, неначе в червні щебетання птиць. І там уночі, де садові зідхання, а вдень гукання на […]