Котилася ясна зоря з неба

Котилася ясна зоря з неба
та й упала додолу.
Журилася молода дівчина
та своєю бідою.

«Ой хто ж мене, молоду дівчину,
та проведе додому?»
Обізвався козак молоденький
та й на воронім коню:

«Гуляй, гуляй, молода дівчино,
я заведу додому!» —
«Веди, веди, молодий козаче,
та веди, не барися!

Бо за мною, та за молодою,
увесь рід зажурився.
Не так весь рід, та не так весь рід,
а як батько та мати

хотять мене, молоду дівчину,
та й за іншого дати!»