Класична поезія — Сторінка 27

Je suis un filsde cette race…
E. Verhaeren

Внук кремезного чумака,
Січовика блідий праправнук,
Я закохавсь в гучних віках,
Я …

* * *

Несамовитим криком крови
Роздерлися Твої уста:
Сурмищ у рупор пурпуровий,
Вагітна бурями повстань!

Крізь чорних днів крижану …

Крізь заходу іконостас,
З нерукотворним ликом Бога,
Стомились спалені уста
Кричать анафему епохам.

Кривавляться сувої хмар —
Повстань червлені орифлами …

На межі двох епох, староруського золота повен,
Зазгучав сонценосно твій сонячно-ярий оркестр, —
І під сурму архангела рушив воскреслий човен,…

Знов захід буряний. Недобрий.
Знов пророкує кров’ю літер,
Що ми загинем, яко обри,
Що буде степ, руїна й вітер,

Що …

1.
Завжди напружено, бо завжди — проти течій,
Завжди заслуханий: музика, самота.
Так, без шляху, без батька, без предтечі.
Так …

* * *

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу …

Ой ти, моє сонце,
Як же світиш ясно!
Де ж тоді було ти,
Як жилось нещасно?
Як моє дитинство
Радості …

Сидить російський чинодрал,
«Царя, отечества слуга»,
Оков поламаних жандарм,
В норі і вже без батога.
Він снить про трони, царський …

Сумні ми стоїмо перед своєю
Майбутністю, ворожим: так чи ні…
Чи ми воскреснем, впавши ниць душею,
Чи вийдемо з пітьми …

Час покликати громаду
На пораду, на нараду,
На великий здвиг!
Хай народ зійдеться й скаже,
Як здолати лихо враже
Задля …

Ми споконвіку так господарюєм, брате:
То сіємо, то жнем, то орем переліг;
Весною журавлів стрічаємо з доріг
Далеких, восени їх …

Навкруг мого садка – пні медоносних бджіл,
Що гомонять-бринять і грають, як музики,
їх знаджує здаля цвіт конюшини й вики,…

З землею й небом нерозривна нить
Мене поєднує – нетлінна павутина, —
Земля мене голубить, наче сина,
Сповитий дух мій …

На плечі взявши хрест, серед могил я стану,
Як од заснулих там пророків посланець,
І гляну аж туди, де світу …

Для духу вольного нема межі, ні краю,
Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав;
У хаосі буття, …

На суд вам, книжники, себе я віддаю,
Судіте, як велить і пише ваш закон;
Життя моє – то гніт і …

Іде за мною вслід блідий, кістлявий труп,
Повсюдно, наче тінь – куди я не ступлю.
Чи встану, чи вночі в …