Класична поезія — Сторінка 29

О крематоріїв ядучо-чорний дим.
І космосу тривожні чорні ями…
Двадцятий вік! Він славен не богами,
Але й не димом чорним …

Мені приснилася вселюдська мати.
Вона стояла в чорному вогні.
Був на руках її холодний труп дитяти,
І вороння кружляло у …

Вже поїзд наближався до вокзалу,
а я з вікна дивився в яр,
і дикі три гори над ним згасало
у …

З «Ворона»:
На ранок він мене покине,
коли мої надії відлетять.
Едгар По

Ще сонце у горах за гострі граніти…

Я дівчину любив, люблю і нині,
й вона мені сказала в пізній час:
«І сонце й місяць розійшлись в долині……

То був ні день, ні ніч.
Байрон

То був ні день, ні ніч,
бо сонце й місяць
на небесах стояли …

Кинув чумак село рідне,
щоб шукати долі інде.
В сірій свиті, йде не хутко,
ще й з верби пригубив дудку.…

Над садками чорна хмара плине,
ще й дощ настає,
а за мною бідна мати гине —
руки з муки в’є.…

Сіріє ранок, і від дальніх темних гір
справляється на лагер вітер,
потягши у яри та в кручі купи зір,
немов …

Ох, недоле моя чорнопера,
відведи від моєї душі
кожну діву, що любить озера
і дзеркала, мов води в глуші,

бо …

Шляхи мої неміряні,
гори мої не важені,
звірі мої не наджені,
води мої не ношені,
риба у їх не ціджена,…

I

Гей, до тебе, до тебе так серце з грудей
ломить ребра безумно собою,
і ніхто зупинити його із людей…

Око, око, не дуже бачиш ти глибоко.
Т. Шевченко

Коли ти, Боже, рушив світом зорі й води
і випустив на …

О горе нам, ні з янголом, ні з катом
і люди, й речі світових подій
знов повертаються тим самим ладом,…

Я лиш про неї думав при зірницях,
мов про щасливий, страшний гріх,
і чув, як пристрасно її спідниця
шуміла щось …

Мов горе таємне, мов слово уроче
і мов неміренні кругом небеса,
орел у Карпатах на скелі клекоче
з крилом перебитим, …

Росистий луг в яру поміж лісами,
і вкрите черепицею село,
над ними сонце разом з небесами
густе проміння й тишу …

Прозорого серця висока погода
сьогодні пустила над світом плисти
тонесенькі хмари, відбивши їх в водах
баварських озер, мов з латаття …