Земля — вселюдська мати
Забашта Любов Василівна
Мені приснилася вселюдська мати.
Вона стояла в чорному вогні.
Був на руках її холодний труп дитяти,
І вороння кружляло у вишині.
Була вона — мов райдуга, яку
Ось-ось застелять чорні хмари ночі,
Сама Земля у квітах, у вінку,
Яка вмирать, як все живе, не хоче!
Шевченкова була у ній сльоза,
Як у грішниці святої Катерини,
Мадонни Рафаеля бірюза,
Світився погляд мудрої людини.
Мадонни Літти біла чистота,
Дитинність дівчини і матері первістки,
Пречиста таїтянки чистота,
В жіночості — любові благовісти.
Сама Земля стояла, мов жива,
А полум’я її лизало руки,
Вона стояла — мати світова,
І серце її рвалося від муки.
— О, схаменіться, люди! Я одна
Дала життя вам, я — вселюдська мати!
Нехай не збудеться оця страшна війна,
Не вистрілять ракети і гармати.
Не пожере життя ракетний смерч,
І немовлята вродяться живими,
І не розверзнеться землі родюча твердь,
Якщо відчуєте себе дітьми моїми.
Земля — колиска ваша у світах,
Земля — оселя ваша і надія,
Для всіх людей планета ця свята,
Нехай вона у Всесвіті зоріє.
Так тихо мати наша відійшла,
А полум’я згорнулося і опало.
То був лиш сон…
Земля людей цвіла,
І немовля при нені щебетало.
А я Шевченкове згадала, що нема
У світі кращого, як мати і дитина…
І розступилася ракетних бур пітьма,
І усміхнулося дитя Землі — людина!
* * *
А та війна іще кричить в мені,
В очах іще стоять жорстокі луни.
Як трудно ви вмирали на війні!
Нехай про це розкажуть серця струни.
Війна, пожежі, попіл, чорний дим,
А серце дівчини — найтяжча в світі рана,
І ті дочасно стоптані катрани,
Що випали тоді нам, молодим.
Я піснею заплачу, затужу…
І те усе не буде просто грою,
Бо ті герої все живуть зі мною,
Коли живу я, думаю, ходжу…
Ви про життя щасливе, про любов,
А я вертаюсь до війни і грому:
Здається, ті, хто з фронту не прийшов,
Все стукають вночі до мого дому.
І поіменно кажуть: «Вік мина!
Сторінку невідомого героя
Ще не заповнено, іще чека вона,
Тож поговоримо, поете, із тобою.
Ще жде мене моє мале село!
Нехай не пам’ятник, згадайте мене словом…
Знайди мене і напиши: було!
І я воскресну знов обов’язково».
Коментарів ще немає... Будьте першим!